Крізь інформаційний шум жовтня 2026 року буржуазна думка здатна розгледіти лише хаос. Але цей хаос — лише видимість: за дипломатичними маневрами, урядовими кризами та поліцейськими репресіями ховається єдина фізіологія структурної кризи капіталізму.
Ми звертаємося до однієї з найтрагічніших, але політично найважливіших сторінок в історії світового робітничого руху – героїчної та послідовної боротьби групи демократичного централізму («децистів»). У той час як наприкінці 1920-х років більшість партійних опозиціонерів плекали смертельні ілюзії щодо природи радянської держави, саме децисти (Т. Сапронов, В. Смирнов та ін.) першими зробили суворий марксистський висновок: контрреволюція завершена, ВКП(б) і державна машина перетворилися на ворожі пролетаріату знаряддя капіталістичної експлуатації, а отже, необхідна не внутрішньопартійна реформа, а нова революція і створення нової справді робітничої партії. Особлива цінність цього історичного матеріалу полягає у безжальному препаруванні ідеології Лева Троцького та його прихильників. На історичних документах ми показуємо, як відмова Троцького визнати буржуазну природу сталінського режиму призвела його до згубного центризму – безплідних надій на «лівий курс» бюрократії та підміни реального класового аналізу абстрактними міркуваннями про «міжнародну обстановку».
Група «Комуністичний Прометей» не вважає себе «всесвітньою комуністичною партією чи навіть її єдиним зародком» і розглядає свою діяльність «як частину практичного руху до комунізму, як боротьбу за створення цієї партії». Виходячи з цього, ми вважаємо надзвичайно важливим обмін досвідом та проведення дискусій з іншими інтернаціоналістичними комуністичними організаціями. «Програмна схема Комуністичної інтернаціоналістської партії» та відповідне вступне слово до неї, спеціально написане товаришами з «Битви комуністів», є першими в серії публікацій документів, статей та матеріалів інших комуністичних організацій. Ми вважаємо поглиблене вивчення цих текстів невід’ємною частиною теоретичної спадщини марксизму та ключовим елементом у формуванні класової свідомості світового пролетаріату.
Листування з товаришем З приводу "Маніфесту" Робота над нашим "Маніфестом" стала важливим кроком у політичному самовизначенні групи і, як ми очікували, викликала живий відгук серед товаришів. Ми завжди були переконані, що марксизм -- це не застигла догма, а керівництво до дії, що вимагає постійної звірки теорії з живою практикою та відкритою, безкомпромісною товариською дискусією. Саме тому ми відкриваємо нову рубрику "Листування з товаришем", в якій публікуватимемо наші відповіді на запитання, критику та коментарі читачів. У першому випуску цієї рубрики ми розбираємо найважливіші теоретичні вузли, які торкнулися відгуків на "Маніфест": діалектику руйнації буржуазної держави та відмирання пролетарської напівдержави; хибність метафізичного протиставлення економічної та політичної боротьби; історичну оцінку сталінізму як завершеної буржуазної контрреволюції та троцькізму як течії, що не подолала центризм; а також матеріальне коріння пасивності сучасного пролетаріату в імперіалістичних метрополіях. Ця полеміка -- не академічна вправа, а наш необхідний внесок у підготовку ідейно-політичного фундаменту майбутньої світової комуністичної партії.
Філософ виробляє ідеї, поет – вірші, пастор – проповіді, професор – підручники, і т. д. Злочинець виробляє злочини. Коли ми ближче придивимось до того зв'язку, який існує між цією останньою галуззю виробництва і суспільством у цілому, то звільнимося від багатьох передсудів. Злочинець виробляє не тільки злочини, але й кримінальне право, а тому і професора, який читає курс кримінального права, і, разом з тим, також і той неминучий підручник, у формі якого цей самий професор викладає свої лекції, як «товар», на загальний ринок товарів. Цим досягається, мовляв, збільшення національного багатства, не кажучи вже про ту особисту насолоду, яку рукопис такого підручника, – як запевняє компетентний свідок, пан професор Рошер, – дає самому авторові.
