Про нас

«Комуністичний Прометей» – це група революційних марксистів, які розглядають свою діяльність як частину всесвітнього руху робітничого класу за подолання капіталізму. Ми спираємося на програмне ядро «Маніфесту Комуністичної партії» і виходимо з того, що комунізм – не утопія і не абстрактний ідеал, а історична необхідність, що виростає із самого розвитку сучасного суспільства.

Ми переконані, що капіталізм виконав свою історичну роль. Створивши світовий ринок та гігантські виробничі сили, він водночас загострив протиріччя до глобального масштабу – від економічних криз до імперіалістичних воєн. Сучасна епоха ставить людство перед альтернативою: або збереження системи, що породжує експлуатацію, нерівність і руйнування, або її революційне подолання: комунізм або варварство.

Ми поділяємо фундаментальне положення марксизму: звільнення робітничого класу може бути справою тільки самого робітничого класу. Ні реформи, ні зміна правлячих груп, ні розширення «соціальної держави» не усувають основи експлуатації. Знищення приватної власності і товарного виробництва неможливо замінити націоналізаціями, державним регулюванням або пошуком «третього шляху» між капіталізмом та комунізмом. Або суспільство залишається в рамках капіталістичної системи, або переходить до безпосередньо суспільної організації праці.

Ми відкидаємо всі форми так званого «реального соціалізму», оскільки вони зберігали товарне виробництво, найману працю, гроші та державний апарат – тобто основи капіталістичного способу виробництва. Сталінізм, маоїзм і подібні ідеології були варіантами державного управління капіталом і супроводжували модернізацію відсталих країн, а не перехід до комунізму. Підміна знищення приватної власності її одержавленням дезорієнтувала робітничий клас і скомпрометувала ідею соціалізму.

Сучасний робітничий клас становить більшість суспільства, але позбавлений політичної самостійності, оскільки панівними ідеями залишаються ідеї буржуазії. Через медіа, освіту, культуру і повсякденні практики капіталізм відтворює себе як «природний» порядок, формуючи у найманих працівників ілюзії національної єдності, соціального партнерства та індивідуального успіху. Тому необхідно сприяти перетворенню стихійного невдоволення в усвідомлену класову позицію, спрямовану проти самого капіталістичного способу виробництва. Ми повинні брати участь у всіх проявах боротьби найманих працівників, узагальнювати їхній досвід, пов’язувати часткові конфлікти з революційною перспективою.

Ми не вважаємо себе вже існуючою світовою комуністичною партією і не претендуємо на роль її єдиного зародка. Наше завдання – сприяти її формуванню як політичної організації світового пролетаріату. При цьому партія не повинна замінити собою клас – вона повинна рости разом з ним, узагальнювати його досвід, поєднувати розрізнені форми боротьби і надавати їм свідомого спрямування. Звільнення можливе тільки як колективна дія самого робітничого класу; партія лише надає цій дії більш організований і цілісний характер, не відокремлюючи себе від історичного руху, частиною якого вона є.

Капіталізм неминуче породжує війни. Конкуренція капіталів і держав, боротьба за ринки і ресурси – це не відхилення, а логіка системи. У нинішню епоху більшість міждержавних конфліктів має імперіалістичний характер, незалежно від того, які гасла використовуються для їх виправдання.

Перед обличчям воєн сучасного імперіалізму комуністи не вибирають «менше зло» і не стають на бік жодної з воюючих буржуазій. Незалежно від того, хто першим розпочав бойові дії, кожна зі сторін захищає інтереси капіталу, розподіляє ринки та сфери впливу. Тому нашою позицією залишається революційне поразництво: перетворення імперіалістичної війни на боротьбу проти власного правлячого класу. Тому ми зберігаємо вірність гаслу німецьких спартакістів: «Ворог у власному домі». Головний противник робітника перебуває не по інший бік фронту, а у власній столиці, у власній державі, у власному уряді.

Ми живемо в період визрівання умов майбутніх соціальних потрясінь. Попри всю слабкість революційного руху в світових центрах капіталу, об’єктивні суперечності системи наростають. Це вимагає не сектантського замикання, а послідовної, терплячої роботи: поширення марксистської теорії, участі в реальній боротьбі, формування кадрів, здатних поєднати революційну теорію і практику.

Справжнє звільнення можливе лише як колективний акт світового класу найманих працівників. Після капіталізму не буде ні експлуататорів, ні експлуатованих – тільки вільне об’єднання людей, які організовують виробництво і суспільне життя на основі загальних потреб.